Рекомендації батькам до адаптації дитини до умов дитячого садка:

• Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком  дитячі парки та майданчики,  привчайте до гри в пісочницях.
•  Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
•  Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
• Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
• Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
•  Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.
•  Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.
• Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
•  Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.
•   Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

· Не залишати дитину на цілий день у групі;

· Гуляти на майданчику після відвідування садка;

· Давати із собою улюблені іграшки;

· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

· Зустрічати дитину з посмішкою;

· Розповідати якомога більше позитивного про садок;

· Підтримувати самостійність дитини вдома.

Правила для батьків:

1. Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.

2. Виховувати почуття доброти, милосердя, шановливе ставлення до вітчизни, державної і рідної мов, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.

3. Особливим прикладом виховувати у дітей поважне ставлення до дорослих до працівнків дошкільного навчального закладу ясла-садок-№8.

4. При зарахуванні дитини до закладу батьки повинні прийти на спвівбесіду до завідувача про співробіництво з ДНЗ.

5. Своєчасно вносити плату за харчування дитини (на протязі 7 днів з моменту отримання платіжного доручення).

6. Дотримуватися режиму роботи закладу.

7. Приводити дітей не пізніше 8:ОО.

8. Віддавати дитину особисто педагогу.

9. Своєчасно повідомляти педагогів про можливість відсутності або хвороби дитини.

10.Не допускати за безпречинних пропусків закладу дитини.

11.Забороняється забирати дітей неповнолітнім.

12.Стежити, щоб діти не приносили травмонебезпечні предмети.

13.Дотримуватися культурно-гігієнічних вимог до зовнішнього вигляду дітей.

14. Не одягати дітям коштовні прикраси (обручки, хрестики, сережки).

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

• Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтись.
• Покладіть малюку до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.
• Ніколи не намагайтесь «вислизнути » від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.
• Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтесь його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім лагідно потріться носиком чи щось подібне.
• Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася в дитячому садку за нову іграшку.
• Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастесь дитині, надалі вам 

Сім помилок батьків

Побутові погрози

   “Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів”, “Робим так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю”.

   Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо вас, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

   “Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися”, “Я тобі забороняю товаришувати з...”, “Я - мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що – ні.”

   Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: “Ось виросту, побачимо, хто сильніший”, - думає вона.

Критика “глухого кута”

   “Ти абсолютно не привчений працювати”, “Ти такий лінивий, як і твій батько”, “Учу тебе вчу, а все марно”.

    Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

Образливі прізвиська

   “Ти поводишся, як упертий віслюк”, “Таке може сказати лише повний дурень”, “І в кого ти такий йолоп уродився?”

   образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

   “Ну то скільки часу у тебе на це пішло?”, “І чого це ти так запізнився?”, “І чим ти тут так довго займаєшся?”

    іноді батьки приділяють надто багато уваги з’ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з’явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

    “Ти так робиш мені на зло, я знаю”, “Ти просто жадібний, я вже зрозуміла”, “Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш”.

    Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров’я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

   “Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему”, “Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок”, “Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати”.

    Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб ї просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим – ні горем, ні радістю.

    Радимо батькам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі слова здаватимуться вам самими жахливими, неприпустимими для батьків. А тепер поговоримо про те що означає поводитися педагогічно правильно.